Бруксизм тією чи іншою мірою на собі відчував практично будь-яка людина. Якщо говорити буквально, «бруксизм» — це «зубний скрегіт». Але під цим словом найчастіше мають на увазі цілий спектр станів, які включають напругу жувальних м’язів (тризм).

Це може бути відчуття стиснутих зубів вдень та/або вночі, це може відчуватися як їхня болючість і спазм, і це може бути дійсно скрегіт зубами ночами. Причому іноді людина сама це відчуває, прокидаючись, а частіше їй говорять про це родичі, які сплять в одній кімнаті.

Бруксизм – це лише симптом. І в нього може бути безліч різних причин. Коротко розглянемо основні.

У дітей може відзначатися минущий стан бруксизму, коли у них прорізуються зуби або в період змінного прикусу.
Бруксизм часто спостерігається при глистних інвазіях, коли дратується кишечник і дитина уві сні здійснює порожні жувальні рухи. Варіантом бруксизму може бути ситуація, коли дитина все чи всіх намагається спробувати на зуб або покусати, хоча вже вийшла з цього віку.

Стоматологічні причини бруксизму можуть включати стани неправильного прикусу, невдало поставленої пломби або брекетів, хвороби або дисфункції скронево-щелепного суглоба, аномалії розвитку зубощелепної системи.

Серед неврологічних причин бруксизму можна вказати на патологію з боку трійчастого нерва, коли внаслідок подразнення частини волокон, що іннервують жувальну мускулатуру, розвивається їх стійка напруга.

Иногда бруксизм может быть побочным эффектом при приеме некоторых препаратов, может отмечаться при паркинсонизме, злоупотреблении кофе, никотином или после перенесенных черепно-мозговых травм.

Психологические причины: включают состояния перевозбуждения нервной системы у детей и взрослых. У ребенка это может быть после очень эмоционально напряженного дня, или в случае присутствия скрытого хронического конфликта в семье. У взрослых это часто связано с периодами, когда важно собраться, «стиснуть зубы и пройти через что-то», когда мы не можем повлиять на происходящее, но оно нам не нравится, и мы при этом не можем просто отстраниться, уйти. Такие ситуации в жизни встречаются на каждом шагу.

Жевательные мышцы (а именно m. masetter) имеют психологическую функцию «контейнирования высоких уровней энергии». Имеется в виду, что мышца включается тогда, когда человек переживает сильные эмоции, и эта мышца помогает управлять этими эмоциями, их интенсивностью, что бы продолжать действовать. Таким образом, человек может осознавать и продолжать чувствовать, и при этом иметь выбор как поступать дальше, не быть управляемым и захлестнутым эмоциями. И с этой точки зрения мышцы очень важны и очень нам помогают. Сложности начинаются, когда мы злоупотребляем их резервами.

То есть когда мы постоянно себе устраиваем ситуации аврала, неразрешаемых конфликтов, напряжения – мышцы могут не выдержать и войти в состояние постоянного спазма, так как расслабляться нервная система не велит.  И в этом случае лечением будет любое действие, которое ведет к внутреннему расслаблению человека, к состоянию, когда человек спокоен. Это может быть работа с психологом, это может быть курс расслабляющего массажа (только массажировать нужно не жевательные мышцы, а все тело – ведь важно снизить уровень возбуждения в нервной системе человека в целом).

С точки зрения остеопатии, бруксизм или спазм жевательных мышц может быть следствием дисфункций в первую очередь шейного отдела позвоночника. Также влияние на состояние зубочелюстной системы оказывают другие части тела (и грудной отдел и поясничный и таз, и стопы, глаза, глазодвигательные мышцы).

Остеопат проводит целостный осмотр тела, на основании которого может предположить преимущественные и значимые дисфункции, те части тела, которые наиболее сильно влияют на состояние жевательной мускулатуры.

Тройничный нерв может раздражаться на любом участке от выхода из мозга до вхождения в иннервируемую мышцу: это в остеопатии называется нейрокраниопатиями. И остеопат будет искать места конфликта нерва и структур черепа, что бы устранить эти влияния.

Часто у лікуванні бруксизму є сенс спільного лікування у стоматолога та остеопату. Стоматолог не зможе відкоригувати дисфункції шийного відділу хребта, а остеопат не змінить неправильно поставлену пломбу, не виготовить капу та ін. Спільна робота стоматолога та остеопату може забезпечити найкраще вирішення проблеми та, найголовніше, відсутність рецидивів.

Якщо ж причиною бруксизму є переважно психологічний фактор, лікування остеопату не буде досить ефективно і повноцінно. У цьому випадку важливо знаходити психологічну підтримку (найкраще професійну) для вирішення особистісних складнощів. Остеопат у багатьох випадках може бути «психологом», проте, здебільшого я б таки пропонувала і роботу з психотерапевтом.

Це буде найбільш якісний і глибокий підхід до того, як не просто замаскувати проблему і ненадовго її позбутися, а як знайти своє внутрішнє рішення і розуміння того, чому так відбувається і вибирати, чи хочеться так продовжувати далі.

©2019 Усатова Є.В.