СПОРТ
По-перше, фізичні навантаження, компресія чи розтяг стимулюють ущільнення, зміцнення сполучної тканини (СТ). Волокна під впливом навантаження з хаотично розташованих орієнтуються вздовж ліній натягу, структура тканини стає більш правильною, організованою.
По-друге, зміцнюючи м’язи, ми сприяємо перерозподілу навантаження на них. Якщо фасції слабкі та розтяжні, контроль та стабілізація суглобів відбуватиметься з більшою участю м’язів, ніж у середньої людини без дисплазії сполучної тканини (ДСТ).
Показано саме силові навантаження, краще з власною вагою або дуже поступовим нарощуванням навантаження (більше ризиків травмування при недостатньому контролі або неправильній техніці виконання). Навантаження у вигляді розтяжки та динамічні – не показані як лікувальні.
При розтяжці, яка диспластикам дається легко і із задоволенням, є ризик ще більше посилити нестабільність суглобів та в майбутньому збільшити ризик вивихів, розтягувань тощо. Розтяжкою в цілому займатися можна, але лише у поєднанні із силовими навантаженнями. Для диспластиків особливо актуальна тема м’язового контролю та активної розтяжки (а не розтяжки у розслабленні).
Динамічні навантаження несуть у собі високий ризик травмування в умовах недостатньої стабілізації суглобів та м’язового контролю. Знову ж таки – цей вид тренувань не заборонений повністю, але повинен бути обов’язково підкріплений силовими навантаженнями та роботою з відчуттям свого тіла та його лімітів.
На жаль, часто диспластики погано переносять спорт, їм справді силові навантаження даються значно важче, виникає задишка, аритмії і стає зрозуміло, що «Спорт – це не моє». Але насправді спорт – саме те, що потрібно людям із ДСТ на регулярній основі з вельми вагомою користю.
Добавки при ДСТ
Дієта, раціон — відіграють дуже велику роль у побудові правильної структури СТ. Добавки тут є майже обов’язковими. За допомогою правильного раціону теоретично можливо компенсувати всі мікро і макронутрієнти, але це величезна постійна робота протягом усього життя і мало хто здатний проводити її постійно.
По-перше, важлива достатня кількість білка в раціоні. Сучасна людина часто її недоїдає. Про свій рівень білка можна дізнатися з аналізу крові на загальний білок — часто в референсних значеннях пише нижню межу — 60г/л, але це мало. Добре мати рівень білка хоча б від 70г/л. Ви колись цікавилися своїм білком?
По-друге – вітаміни.
Вітаміни Д, групи (особливо В6), Е, С, Р – важливі для метаболізму сполучної тканини.
По-третє – мікроелементи – кардинально важливі й часто у дефіциті, особливо у періоди зростання, гормональних змін, стресів, підвищеного навантаження.
Це: Mg, Cu, Zn, Ca, Mn, Se, Si.
При цьому часто рівень їх у крові може бути в рамках норми, але це не завжди означає, що мікроелементів вистачає й у тканинах. Наприклад, Магній і Кальцій у крові – дуже важливі, від їх сталості залежить дуже багато в тілі. Вони можуть вимиватися з тканин, аби в крові бути в нормі. А тканини при цьому відчуватимуть дефіцит. Ми можемо втратити до 80% магнію в тканинах і при цьому в плазмі він не знизиться.
Магній
В умовах дефіциту організм заповнює рівень сироваткового магнію, мобілізуючи його перехід із кісток. При цьому для кісток дуже важлива сталість співвідношення Ca:Mg, і при його порушенні у бік дефіциту магнію, з’являється можливість депонувати в кістковій тканині такі токсичні речовини, як Кадмій та Ртуть, що згодом веде до прискореного старіння кісток, деформації суглобів.
Дефіцит Магнію (ДМ) при ДСТ може бути первинним та вторинним. У першому випадку це генетичне порушення і трапляється нечасто.
Аліментарний ДМ пов’язаний насамперед із незбалансованим харчуванням. У сучасному раціоні харчування вкрай мало продуктів із високим вмістом магнію: нерафінованих злакових, насіння, горіхів та сухофруктів. У той же час консерванти, штучні барвники, надлишок цукру та солі, які використовуються у фастфуді, сприяють прискореному виведенню магнію
з організму. Сучасні методи очищення та пом’якшення води значно скорочують кількість магнію у водопровідній воді.
З віком ризик розвитку ДМ зростає. Встановлено, що у більшості людей похилого віку знижується кількість магнію в організмі. До факторів, що провокують ДМ, належать: захворювання шлунково-кишкового тракту, нирок та серцево-судинної системи.
Хронічні психічні та фізичні стресові стани також призводять до ДМ. Підвищення вмісту катехоламінів та стероїдів при стресі прискорює виділення Mg із сечею, що призводить до виснаження його запасів.
Магнію вплив на сполучну тканину.
Основні механізми впливу ДМ на сполучну тканину:
порушення синтезу всіх білкових сполук позаклітинного матриксу,
посилена деградацією колагену, еластину та полісахаридних ланцюгів гіалуронану,
зменшенням поперечних зшивок волокнистих структур;
— Посилення запальних процесів.
Усе це у результаті проявляється формуванням неповноцінної сполучної тканини.
Встановлено, що вираженість клінічної симптоматики ДСТ залежить від кількості магнію, що міститься в організмі.
Доведено позитивний вплив на фізичну працездатність і доцільність застосування Магнію на підготовчому етапі перед фізичними навантаженнями, особливо у пацієнтів з ДСТ, що мають спочатку низьку толерантність до них
. грижах.
Мідь входить до складу лізилоксидази — ферменту, що забезпечує хімічну модифікацію колагену та еластину сполучної тканини.
Дефіцит Міді призводить до порушення в структурі колагену та еластину, що сприяє формуванню аномалій розвитку серцево-судинної системи та скелета.
Цинк виступає кофактором важливим для поповнення дефіциту гіалуронової кислоти, яка відноситься до глікозамінгліканів, що формують аморфну речовину сполучної тканини.
Кремній є структурним компонентом волокон сполучної тканини. Від його змісту залежать міцність колагену та еластину та їх стійкість до різноманітних ушкоджуючих впливів. Кремній протидіє процесу неферментативного глікозилювання. Простими словами – це процес «зацукровування» жирів та білків, нуклеїнових кислот. До речі, саме глікування є важливим фактором, що пошкоджує тканини при цукровому діабеті.
Сірка — утворює гнучкі дисульфідні зв’язки всередині протеїнів, які забезпечують гнучкість та рухливість тканин. Всі клітини організму перебувають у стані постійної регенерації, для якої потрібна присутність достатньої кількості сірки в нашому раціоні, що забезпечить протистояння руйнуванню тканин вільними радикалами, а отже, сприятиме омолодженню. Вміст сірки в організмі людини зменшується з віком, особливо внаслідок обмежувальних дієт та порушення обміну речовин.
Четверта важлива складова, яку я хотіла б згадати, це Глікозаміноглікани (ГАГ).
Глікозаміноглікани — хондроїтин і глюкозамін, гіалурон — найбільш відомі. Вони також входять до складу міжклітинного матриксу та підтримують волокна сполучної тканини. Ми їх теж отримуємо з їжею та/або у вигляді добавок.
Все це різноманіття складно забезпечити лише як їжі. Хоча цього потрібно точно прагнути. Безумовно, вітаміни з їжі несуть набагато більшу цінність та легше засвоюються. Але при ДСТ є велике значення приймати добавки додатково, постійно або курсами протягом усього життя.
За призначенням даних груп препаратів стоїть велика кількість клінічних досліджень з достовірними позитивними результатами, що дозволяють покращити якість життя пацієнтів із ДСТ та зупинити прогресування цього стану.
Грамотно насамперед проводити метаболічну корекцію і на цьому фоні (максимально збалансованого метаболізму сполучної тканини) підключати фізнавантаження. І все це на все життя.
Якщо на тлі збалансованого харчування та регулярних фізичних навантажень залишаються невирішені симптоми, вам допоможе лікар остеопат.
Призначити відповідні дозування цих добавок може лікар, який розбирається в цій темі (це може бути ендокринолог, сімейний лікар, я як остеопат теж призначаю, це може бути нутриціолог).
Далі я трохи докладніше зупинюся на ознаках, за якими ви зможете запідозрити наявність дисплазії у себе чи іншої людини.
Залишайтеся з нами, бережіть себе!
Джерела:
Відповідь про конструктивну tissue dysplasia в дослідженні postoperative abdominal hernias, SH Chetverikov, V Iu Vododiuk, Iu V Ier’omin, DM Osadchyĭ, PMID: 22642083 Kytko 1, IS Didykina 2, MV Sankova 1, ПВ Kryuchko 1, VV Chilikov 1, PMID: 33211916, DOI: 10.24411/0042-8833-2020-10064
Ismail, AAA, Ismail, AAA, Ismail Chronic magnesium deficiency and human disease; time for reappraisal? QJM: An International Journal of Medicine. doi:10.1093/qjmed/hcx186
[su_divider top=»no»]