Цей опис дозволить зрозуміти не тільки механізм виникнення грижі, а й принципи їх лікування та профілактики.

Важливо спочатку сказати пару слів про те, як влаштований міжхребцевий диск: нам це потрібно для розуміння того, що відбувається.
На периферії диска знаходиться фіброзне кільце, його волокна дуже міцні і щільно з’єднані з поверхнею замикаючої пластинки хребця.

У центрі диска – пульпозне ядро, воно м’яке, гелеподібне. Цілісність волокон фіброзного кільця утримує ядро ​​на місці.
Якщо відбувається надрив волокон фіброзного кільця – формується протрузія. Протрузія — оборотний стан. При повному розриві кільця фіброзного ядро ​​виходить за межі диска — це вже грижа. Грижа – стан незворотній.

Навіть при розсмоктуванні грижі (ту частину пульпозного ядра, яка вийшла), сам диск в цілому не повернеться до колишнього стану. Якщо в центрі і залишиться ядро, то його обсяг буде значно меншим, а може залишитися тільки фіброзне кільце. А значить, амортизація та рухливість між хребцями буде значно гіршою.

Тож який механізм розвитку цих порушень?
Хребет — багатоскладова структура. Така багатосегментність тіла нам допомагає бути гнучкими.
Що тут критично важливо — важливо, щоб загальний обсяг руху розподілявся рівномірно по всіх частинах тіла (хребет, руки-ноги, м’язи, зв’язки та ін). Якщо навантаження розподіляється правильно, то знос структур буде мінімальним і відносно рівномірним.

Далі ми звернемося до схеми
У центрі — модель хребта в нейтральному положенні
Зліва – модель хребта при передньому нахилі.

А тепер уявимо ситуацію, що всі частини вищі та нижчі за певний рівень – заблоковані в русі. (На схемі – праворуч). Рух може здійснюватися лише в одному сегменті (позначений зеленим). При тому, що загальна амплітуда рухливості має зберігатись, ми розуміємо, що вся вона тепер припадає на один єдиний сегмент. Все що вище за цей сегмент — рухається єдиним блоком, і все що нижче — теж, навантаження на сегмент, який зберіг свою рухливість — дуже зросла.

У таких умовах чи довго витримає міжхребцевий диск?
Якщо перевантаження продовжується, то спочатку з’являються мікротріщини і розриви фіброзного кільця, а потім і сам диск починає випинатися
. Роздратування, утиск корінців веде до яскравого больового синдрому, оніміння, зниження сили м’язів.

Я описала деякий крайній випадок і зрозуміло, що в житті не буде повністю і тотально знерухомлений вище і нижче сегмент, це може бути часткове обмеження. Проте суть така, що частина сегментів тіла заблоковані, а частина, яка зберегла рухливість – працюють за всіх, перевантажуються та страждають.

Причому страждають усі: ті, що рухаються – від надлишку руху – тканини розраховані на такі навантаження, вони зношуються швидше. Ті, що нерухомі – страждають від нестачі динамічного навантаження. Якщо частина хребта не рухається, диски втрачають вологу, знижується висота хряща, зв’язки втрачають міцність і еластичність — всі тканини атрофуються. Якщо суглоб не працює, навіщо в нього спрямовувати харчування? Те, що не працює – у природі завжди відмирає. Так і тут – у нерухомих сегментах швидко розвиваються дегенеративні зміни.

Занадто багато руху – погано, надто мало руху – погано. Баланс – десь між цими крайнощами. А найголовніше — і цей висновок випливає зі сказаного вище — цей рух має бути розподіленим і не залучати одні структури більше, тоді як інші виключені з роботи. Тоді і загальна амплітуда руху буде вищою і навантаження на всі диски, суглоби, м’язи та зв’язки – розподілено збалансовано.
Адекватне, рівномірне навантаження стимулює кровообіг, регенерацію тканин, посилює їхню структуру і робить їх лише міцнішими з часом.

Звісно, ​​у людському тілі все у рази складніше. Описана ситуація була для однієї площини (я говорила про згинання), але тіло завжди рухається тривимірно, у житті вкрай рідко є ізольовані одновісні рухи. Тобто все описане відбувається одночасно в трьох площинах
— згинання/розгинання,
— бічного нахилу та
— скручування.

Причини, які обумовлюють фіксацію сегмента та рух хребта цілими блоками:
— М’язові обмеження (локальні, які утримують пару хребців або протяжні – наприклад, що фіксують весь грудний відділ).
— Вісцеральні обмеження (запальні процеси, спайки в черевній порожнині або малому тазі, опущення органів, натяг їх зв’язок)
— Суглобові обмеження: наслідки артрозів, коли суглоб пошкоджений і вимкнений з руху.
— Психоемоційні фактори (стрес, напруга, страх, м’язова пам’ять від травми). Усе це сильно впливає стан фасціальної системи тіла.

Це також можуть бути неправильно збудовані тренування, коли ми надмірно закачуємо одні м’язи, забуваючи про інші. Коли ми взагалі не думаємо про покращення суглобової мобільності, тренуючи лише силу. А також, якщо ми не приділяємо увагу сегментарній ізольованій розтяжці. Простий приклад: дві людини зроблять фігуру містка, але в одному випадку все буде досягнуто за рахунок попереку (і вона так довго не протягне), а в іншому випадку людина встане в міст, розподіливши прогин між плечима, грудним відділом, поперековим, подвзошно-поперековою областю, передньою поверхнею стегна.
Задіяна в навантаженні все тіло рівномірно ми бережемо міжхребцеві диски від локального навантаження та руйнування.

Що з цього випливає?
Знати це все дуже важливо, якщо ми замислюємося про лікувальну тактику.
Поширена думка, що якщо болить у спині і це грижа чи протрузія – треба її вправити.
Сподіваюся, тепер ви розумієте, який це абсурд. Якщо диск деформувався і пошкоджено фіброзне кільце, будь-які різкі маніпуляції на цьому сегменті можуть лише посилити пошкодження. Диск – це гель та його неможливо вправити, як неможливо однією маніпуляцією та відновити цілісність волокон фіброзного кільця.

Лікувальна тактика за наявності протрузій і гриж має бути побудована з урахуванням індивідуальних особливостей та розуміння того, де і що у цієї людини не рухається. Наприклад, маючи грижу диска Л5-С1, нам важливо зрозуміти, які інші структури цей диск взяв він навантаження. За кого він працює? Які частини тіла або відділи хребта не рухаються і попереково-крижовий перехід бере всю роботу на себе? Можливо, це фіксації у шийному відділі? або слабкі та сковані м’язи задньої поверхні стегна?

Завдання остеопату виявити ці обмеження та скоригувати їх. Наше завдання – розподілити навантаження правильно, зняти його з страждаючого диска. Далі потрібно дати тілу час на перебудову всієї системи — ось чому остеопатичне лікування не завжди моментально ефективно. Ми робимо лише частину роботи, а іншу частину – робить тіло. Якщо диск не перевантажується, він відновиться швидше та біль піде.

Насамкінець хочу додати, що далеко не всякий біль у спині обумовлений наявністю протрузій і гриж (навіть якщо вони виявлені), цей зв’язок варто ще довести. Це тема для окремого цікавого аналізу, зараз я хотіла лише пояснити один із базових механізмів пошкоджень дисків.

А ви знали про це раніше? Коментарі відкриті у профілі Інстаграма та Фейсбука, відповідаю всім
.

© Усатова Є.В.