Люди все більше дізнаються про остеопатію, і це дуже здорово.

Попит народжує пропозицію і цій хвилі з’являється багато остеопатів, справжніх і дуже. Розкид вартості прийому, реклама, хороший маркетинг можуть ввести в оману.

Крім того, проконтролювати роботу остеопат практично неможливо. Дивлячись збоку можна бачити однакову картинку (положення рук, і схожі техніки), але в одному випадку кваліфікований остеопат проведе повноцінний сеанс лікування, а в іншому це буде лише імітація.

Як же визначитись і зрозуміти, кому можна довірити своє тіло, своє здоров’я?

Я поділюся кількома критеріями, які вам у цьому допоможуть.

Основних критеріїв всього два:

1 – медична освіта, в ідеалі вища;

2 – повний курс навчання остеопатії (школа чи інститут).

Не соромно питати про це у того, до кого ви збираєтеся піти: якщо у людини гідна освіта, вона буде щаслива відповісти на ваші запитання і тільки потішиться. Але якщо людина навчалася уривками або займалася самоосвітою (а остеопатія – це те, чому самостійно за книжками навчитися точно неможливо!) – то тут вона може видати себе, уникати прямої відповіді та перекладати розмову, перебільшуючи значення 3денних курсів з остеопатичних технік. Я навіть знаю людей, які добре навчені в одному із напрямків (наприклад, структуральна остеопатія), і викладають ці техніки – але це також не остеопат. Остеопат не може бути вузькоспеціалізованим. Сама філософія остеопатії передбачає сприйняття людини як єдиного цілого.

Медична освіта – це важливо!

Лікар повинен мати сертифікат за будь-якою лікарською спеціальністю (краще ортопед, невролог, терапевт, педіатр), але й інші теж непогано. Це запорука того, що вам не нашкодять, не зроблять зайвого, не поламають, не протягнуть час там, де його не можна втрачати.

Це – гарантія того, що людина має деякий багаж знань, щоб не нашкодити пацієнту. Я навіть не говорю про те, що остеопату необхідно досконально знати нормальну та патологічну анатомію, фізіологію. Я говорю про клінічне мислення, здатність провести диференціальну діагностику і розуміти на що ми можемо впливати, а на що – ні.

Тільки лікар зможе правильно інтерпретувати результати обстежень та аналізів. І цим не варто нехтувати. Руки остеопат досить чутливий інструмент, але це не 100% діагностика, ми можемо помилятися, ми не апарат МРТ або рентгенівський апарат. І інтерпретація аналізів та досліджень дозволяє нам бачити картину ширше і об’єктивніше, а не фантазувати і не ліпити ярлики на пацієнта. Базова медична освіта – це уникнення магічного мислення у бік зрозумілих, зрозумілих, фізично відчуваються величин.

Міжнародні стандарти навчання остеопатії включають:

— 3,5 роки навчання в остеопатичній школі/інституті (за наявності вищої медичної освіти), або

— 7 років навчання у разі відсутності базової медичної освіти.

Повний курс навчання остеопатії — запорука того, що вам можуть допомогти.

Саме повний курс, який включає 3,5 роки, понад 3000 технік за всіма напрямками. Це не сертифікат з окремо взятої теми («структуральні дисфункції поперекового та шийного відділів хребта»). Уявіть лікаря, який з усієї програми навчання вивчив тільки, що стосується опорно-рухової системи: він знає, що є внутрішні органи, нервова система, але в лікуванні їх не бере. Так і остеопат, який працює лише краніальним підходом, або проводить тільки вісцеральні маніпуляції – це не остеопат.

Додатково на що варто звертати увагу – чи лікар-остеопат продовжує свою освіту (саме з остеопатії). Якщо я закінчила остеопатичний інститут 10 років тому і більше ніде не вчилася, то з великою ймовірністю моє лікування перетвориться на остеопатичний масаж (приємно і корисно, але ефект менший). Додаткові курси підвищення кваліфікації, сертифікаційні програми – підвищує шанси на те, що ваш лікар має великий набір інструментів і він зможе більш прицільно діагностувати і лікувати (не буде «шурупи забивати молотком»).

Якщо він продовжує навчатись в інших напрямках, це добре, але це не завжди гарантує підвищення остеопатичних навичок.

І останній, але важливий пункт – досвід (саме остеопатичної практики). Багато хто може вказувати досвід загальної лікарської практики (іноді буває, дивишся, людині 35 років, а він стверджує, що у нього досвід роботи за спеціальністю – 20 років, тут можна задуматися…).

Останнє – навіть серед кваліфікованих лікарів хтось може вам не підійти, а з кимось ви одразу й надовго порозумієтеся. Тому, шукайте лікаря, використовуючи ті критерії, які я промовила раніше, але й слухайте свої відчуття.

Від спілкування з лікарем має бути відчуття розслаблення в тілі і голові, а не напруження і зібраності. Вам має бути спокійніше, стійкіше. У вас може з’явитися відчуття, що ви стали ближче до себе і ви рухаєтеся в правильному напрямку. Значить, цей лікар — ваш.

Наші остеопати відповідають усім вищезазначеним критеріям.

Сподіваюся, ця стаття допоможе комусь обрати лікаря та зробити ще 1 крок до Здоров’я.